порозкошувати

-у́ю, -у́єш, док.

1) Добре, в достатках, у розкоші пожити якийсь час. || Пожити щасливим, безтурботним життям, без роботи й клопоту. || у 2 ос. одн., у сполуч. із запереч. не. Зазнати біди, клопоту.

2) Розкошувати, зазнавати насолоди, втіхи якийсь час; пораювати. || перев. чим. Поласувати. Порозкошувати душею.